Марічка Паплаускайте

Марічка Паплаускайте

Українська журналістка-репортажистка та медіаменеджерка

Стаття у Вікіпедії

Паплауска́йте Марія Олександрівна (більш відома як Марічка Паплаускайте; нар. 17 вересня 1988) — українська журналістка-репортажистка та медіаменеджерка. Співзасновниця The Ukrainians Media та головна редакторка онлайн-журналу Reporters. Авторка кількох репортажних книжок.

Цитати

Від початку усвідомленого віку я хотіла займатися журналістикою. У восьмому класі сказала батькам, що хочу бути журналісткою. На найближчий День народження вони подарували мені диктофон — касетний ще Olympus. Для моїх батьків це був дорогий подарунок, але вони його зробили, бо хотіли підтримати моє прагнення.

В мене жодного дня не було, щоб я дивилася на годинник і думала: «Коли вже закінчиться робочий день». [Журналістика — ц]е робота, яку я страшно люблю, без якої я себе не уявляю.

В мене дуже вузька спеціалізація, якщо говорити про репортерство. В новинах, в розслідуваннях є своя специфіка. Якщо говорити про специфіку того, чим я займаюся, то навчитися писати можна. Але в журналіста, який хоче займатися репортажем, мусить бути особлива репортерська оптика. Він мусить помічати речі, які для звичайної людини залишаються непомітними. Мало почути історію, важливо, як ти з нею працюєш, як ти її передаєш читачеві, як ти працюєш з текстом. Що саме я вкладаю в слово «оптика» — складно пояснити, але працюючи з текстами, я це бачу. От є фактурні тексти, а є пласкі, нецікаві, тому що не помітила людина чогось такого, що в цій історії було б важливо.

Завжди пропускаю [складні історії людей крізь себе], інакше бути не може. Репортаж — це жанр, який вимагає співпереживання. Ми навіть вивели таке «правило трьох С» — слухати, спостерігати та співпереживати. Момент щирого зацікавлення та співпереживання вкрай важливий. Репортаж захоплює читача тоді, коли герой відкритий і відвертий. Мені дуже цікаво і цінно вислухати людей. Коли я пишу, стає легше, а що найприємніше — легше стає людям, про яких я пишу.